ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ
Є люди, які метеоритом вриваються у нашу долю, залишаючи по собі яскравий, неповторний слід. Вони ще при житті стають легендою. Пригадуючи їхні імена, ми стаємо мудрішими та щирішими. Таким є Володимир Семенович Висоцький.
ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ
Є люди, які метеоритом вриваються у нашу долю, залишаючи по собі яскравий, неповторний слід. Вони ще при житті стають легендою. Пригадуючи їхні імена, ми стаємо мудрішими та щирішими. Таким є Володимир Семенович Висоцький.
25 січня видатному, а, точніше, культовому актору, співаку і поетові, класику жанру авторської пісні, автору низки прозаїчних творів, виповнилося б 80 років. Пісні його розібрані на цитати, фрази з них перетворилися в прислів’я й приказки, їх досі пам’ятають напам’ять цілі покоління, їх досі співають...
Хоч країна, яка називалася СРСР, розвалилася, і Україна давно самостійна держава, але треба сказати, що у ті далекі часи саме творчість цієї людини вплинула на багатьох українців, змусивши їх задуматися над дійсністю. Тому члени літературного гуртка Сахновецької ЗОШ в останній тиждень січня провели Тиждень пам’яті відомого поета, барда, актора.
Програма була насичена. Протягом тижня звучали аудіозаписи пісень Висоцького, старшокласники декламували вірші поета. Гуртківці презентували фотовиставку та виставку книг та платівок Володимира Семеновича. Було організовано перегляд художніх фільмів за участю актора. Цікавість старшокласників викликала відеовікторина «Чи добре я знаю Висоцького?».
Хоча деякі нарікають, що Висоцький сьогодні неактуальний, ми переконалися, що його поезія і музика залишається неймовірно популярними дотепер, бо вони мають глибокий сенс і неймовірну енергетику.
Кульмінацією тижня став літературний вечір з «українським» акцентом, « Спасибі, що живий!». Гуртківці перегорнули «українські» сторінки життя Володимира Семеновича. Вчитель інформатики Мєлєєва О.В. допомогла десятикласникам технічно у створенні презентації.
Перед тим, як розпочався вечір пам’яті, керівник гуртка Смірнова І.О. у своєму зверненні до учнів зауважила: «Володимир Висоцький – це людина з великої літери, творчий геній, бунтар, класик жанру, революціонер у культурній сфері. Я виховувалася на піснях Висоцького, якого щиро люблю і поважаю за його неабиякий революційний дух. Сила Володимира Семеновича в тому, що кожен міг знайти себе в його піснях. Добре пам’ятаю часи, коли через сувору цензуру записи концертів Висоцького розповсюджувалися майже виключно на магнітоальбомах, адже він зачіпав цілу низку заборонених тем, через що і сам багато в чому був під забороною. Хоча Володимир Висоцький пішов з життя зарано, але багато людей, народжених у СРСР, відчули присмак свободи і бажання вирватися крізь залізну завісу у широкий світ, саме завдяки його творчості. Висоцький з гастролями об'їздив чи не всю Україну. Своя історія, пов'язана із Володимиром Висоцьким, є чи не у кожному українському місті. Ми сьогодні спробуємо перегорнути ці сторінки. Візьміть все добре та вічне з цього заходу».
Матвієнко Анна та Римма Шпак розповіли про київські епізоди життя поета. Київ мав особливе значення для Володимира, адже саме тут народився його батько Семен Висоцький. Тут, на вулиці Івана Франка у будинку №20 мешкала його бабуся Дора Бронштейн, яку Володимир провідував неодноразово.
Закарпатські сторінки перегорнули Чижова Ірина, Савчук Роман та Ковтонюк Дмитро. Про мукачівській період життя Висоцького знають не всі. А маленький Володя проводив у підніжжя Мукачівського замку усе літо п'ять років поспіль, у будинку свого дядька.
Неодноразово і акторська доля приводила Володимира Семеновича в Україну як кіноактора. Про кінозйомки в Україні розповіли Маслянчук Віка та Гнатюк Наталя. Вони повідомили, що у фільмі «Кар’єра Діми Горіна» Висоцький отримав роль монтажника Софрона. «Тайгу» знімали в Карпатах, де якраз проводилася електрифікація. Основні зйомки відбувалися в районі львівського міста Сколе, але частину фільму знімали й поблизу Ужгорода. Тут, у сцені з реальним вибиранням на 42-метровій високовольтній лінії, Висоцький проявив себе ще й як сильний та хоробрий спортсмен. Відомо, що на вихідних він із друзями завітав у Мукачеве, а також у прикордонний Чоп.
Найвідоміша й найулюбленіша роль — Жеглов у телесеріалі «Місце зустрічі змінити не можна», який знімався на одеській кіностудії. Проте цієї ролі могло й не бути... Травневим вечором 78-го, на дачі в Одесі Висоцький, Владі й Говорухін зібралися, щоб обговорити сценарій майбутнього фільму. І раптом Марина Владі зі сльозами на очах бере Говорухіна за руку і відводить із кімнати. «Відпусти Володю, знімай іншого артиста!». Їй вторив Висоцький: «Зрозумій, мені так мало залишилося! Я не можу рік життя витрачати на цю роль». «Як багато втратили б глядачі, якби я здався того вечора», — згадував Говорухін.
Прозвучали пісні та вірші Висоцького і про Висоцького.
Фронтовики, які слухали його пісні про війну, були впевнені, що він особисто пережив все те, про що писав у піснях. Моряки, альпіністи, шофери-далекобійники — всі вважали його своїм. У кожній пісні була правда життя. Сам Висоцький так говорив про авторську пісню: «Я хочу сказати й завірити, що авторська пісня вимагає дуже великої роботи. Ця пісня весь час живе з тобою, не дає тобі спокою ні вдень, ні вночі».
Помер артист 25 липня 1980 року приблизно о 3–4 годині ранку у своїй квартирі на Малій Грузинській, 28. Висоцький не впорався із власним ритмом життя, не витримало серце.
Багато подробиць свого похорону й встановлення пам'ятника на могилі поет передбачав, вони описані в пісні «Пам'ятник».
28 липня 1980 року Висоцького ховала, здавалося, вся Москва, хоча офіційного повідомлення про смерть не було — в цей час проходила московська Олімпіада. Тільки над віконцем театральної каси було вивішено скромне оголошення: «Помер актор Володимир Висоцький».
Популярність Висоцького була й залишається донині феноменальною. Це обумовлюється його людською чарівністю і масштабністю особистості, поетичним даром, унікальністю виконавської майстерності, щирістю, волелюбністю, енергетикою виконання пісень і ролей, точністю розкриття пісенних тем і втіленням образів.
«Кому сказать спасибо, что — живой!» — написав Висоцький у своєму відомому вірші. Як і передбачав поет, він повернувся до нас «весь в друзьях и мечтах». І через роки та десятиріччя він буде йти до свого читача, як сяйво тої далекої зірки у Всесвіті, що названа на його честь…
Згадали старшокласники і українського барда і поета Андрія Кузьменка(Скрябіна), який загинув три роки назад у автокатастрофі. Якщо Висоцького вважають совістю ХХ століття в СРСР, то Кузьменка можна вважати совістю українського суспільства початку ХХІ століття. Кузьма живий і сьогодні завдяки людській пам’яті, що зберігала й зберігає його світлий образ, його вірші, літературні твори, пісні...
Матвієнко Анна,
член літературного гуртка
Сахновецької ЗОШ
